Терміни проведення експедиції: 3-26 серпня. В експедиції прийняли участь 30 спелеологів з України, Росії, Польщі, Італії та Ізраїлю.

Печера Крубера-Воронья. Дослідження було зосереджено в двох напрямах: пріоритетним завданням було подальше дослідження Бурштинового сифону. 2007року сюди вже виконував занурення Генадій Самохін і тоді йому вдалося розмотати 150 м ходовика, при максимальній глибині занурення 20м. Проблеми з одним регулятором змусили Гену повернутися назад, хоча перегин сифону вже залишився позаду. Складність занурення у Бурштиновий сифон є в тому, що він знаходиться ще за двома сифонами, для подолання яких потрібно використовувати акваланги. Цього року до занурення в сифон готувались два дайвери. Все той же Гена Самохін і Стас Купцов з Новосибірська. Міжнародним складом експедиції все необхідне спорядження було доставлено в підземний табір -1640 р. Саме з цього табору і відбувалися виходи на штурм Бурштинового сифону. Цього року Самохіну вдалося пронирнути Бурштиновий сифон. Залишалось лише 10 метрів проплисти від кінця відомої частини до виходу з сифон. Але тут на Гену чекало розчарування, коли він побачив на стіні за сифоном залишений першопрохідцями напис « C4» і він зрозумів, що потрапив у відому частину печери (поблизу Великоі розвилки -1790м).

Метою номер два стало історичне старе дно печери, - 340 метрів. Нам знадобилося кілька днів інженерних робіт, щоб дійти до цього дна. Вузькі меандри з дуже незручними виходами в колодязі не змогли зупинити наших попередників 30 років тому. Нам залишалося тільки захоплюватися спритністю і сміливістю цих спелеологів і побудувати більш-менш комфортну дорогу для подальших досліджень цієї ділянки печери. Печера закінчувалась довгим, звивистим і вузьким меандром, який поступово звужувався до непрохідних для людини розмірів. Про цей меандр я неодноразово чув від спелеолога з Кишиніва Омельченко Олександра. І ось ми нарешті дісталися до нього. Було вирішено розширювати меандр, для того, щоб була можливість спокійно продовжувати проходження вузькостей. Найспритніші долазили до вузькості і розповідали про колодязь, який передбачався за звуженням. У цій експедиції нам не вистачило 2-3 зміни саперів для того, щоб вийти у колодязь.

Печера Берчільська. Вхід в печеру перебуває у верхів'ї долини Ортобалаган і є на 150 метрів вище входу в печеру Крубера. Поєднання цих печер є досить привабливою метою. У минулі роки, в цій печері працювали спелеологи з Кишиніва, їм вдалося розвідати печеру до глибини 500 метрів. Ми почали працювати в печері Берчільскій минулого року. Поки всі роботи зводилися до вдосконалення навішування і розширення вузьких ділянок печери. Цього року інженерні роботи були продовжені, вузьких місць стало ще менше.

Наступна експедиція в печеру Крубера-Воронья та інші печери долини Ортобалаган запланована на серпень 2015 року.

Відео учасника експедиції із Сан-Марино Fabio Bollini "ALLA FINE DEL MONDO - KRUBERA EXPEDITION" про експедицію:

Події